Пане Президенте!

Сьогодні на наших теренах іде війна. Воєнна агресія Росії природно є найважливішим питанням безпеки України, вирішення якого потребує надзвичайних та постійних зусиль з боку влади.

Ми всі мріємо про той день, коли ця війна скінчиться – і скінчиться на вигідних для України умовах.

У той же час проти нашого спільного майбутнього ведеться інша прихована війна. І ведуть її наші співвітчизники.

Я закликаю Вас невідкладно звернутися до питання гуманітарної безпеки України, яку підривають зсередини українські держслужбовці.

Останні п’ять років Міністерство культури, схоже, переслідувало єдину мету: зруйнувати всю культурну інфраструктуру держави, розпродаючи її по шматочках і знищуючи.

Саме за часів керівництва пана Нищука відомство перетворилося на безперебійний маховик з погодження одіозних забудов на землях історико-культурного пам’ятко-охоронного призначення, що знищують не просто культурне середовище країни, але й середовище людського життя.

Тож однією рукою Міністерство продовжує ці п`ять років зухвало нищити заклади культури та історичні пам’ятки, а іншою – давати право на життя божевільним будівельним витівкам.

Чи є це випадковим співпадінням?

Згадаймо комплекс “Ярославів град” площею 2 гектари в історичному центрі Києва, який був узгоджений Міністерством не дивлячись ані на його очевидний катастрофічний вплив на історичне середовище столиці, ані на чисельні публічні акції протесту.

Згадаймо зменшення буферної зони навколо Києво-Печерської Лаври, площа якої нині стала вдвічі меншою, ніж вимагають нормативи ЮНЕСКО.

Немає сумнівів у тому, що зроблено це виключно для появи нових печерських хмарочосів.

Згадаймо тисячі знищених за останні 5 років бібліотек, сільських клубів та інших культурних установ, які були закриті за ці роки під грифом “не рентабельно”.

Що сталося або станеться з їхніми приміщеннями? Що станеться з дітьми, для яких вони були єдиними острівцями свідомого проведення позашкільного часу?

Яку здорову альтернативу після процесу “культурної” ампутації запропонувало Міністерство культури цим дітям, громадам, суспільству?

Вештатися вулицями з пляшкою пива, шукати в кущах “закладки” дороговказами наркосайтів чи закладати в ломбарди родинний крам, аби зробити чергову ставку “на чудо” в багаточисельних лотохабах.

На черзі – деструкція закладів початкової мистецької освіти, що проходить просто зараз. Адже рішеннями Мінкульту мистецькі школи де-факто перетворюються на гуртки самодіяльності, в яких легко відібрати весь їхній нехитрий скарб.

Останній на сьогодні епізод цього абсурдного епосу, який більше року лихоманить професійну культурну громадськість України – відео, зняте на засіданні Директорату мистецької освіти Мінкульту, що відбувалося в присутності заступників міністра.

На цьому заході, де начебто мали обговорювати освітні реформи, з вуст культурних очільників звучали дикунські заклики, не сумісні з цивілізованим вектором розвитку нашої держави в XXI столітті.

“Не треба нам грати Бахів і Бетховенів. Ми хочемо, щоби наша дитина грала “Несе Галя воду” – так звучить вже безсмертний вирок, сформульований “реформаторським” керівництвом стратегічного напрямку Мінкульту.

Саме такі амбіції ставлять перед собою й українським народом чиновники Міністерства культури зразка 2014-2019 років.

І не варто думати, ніби гучне відео (яке зібрало вже більше 100 тисяч переглядів та величезну кількість шокованих реакцій) зафіксувало лише випадкову, вирвану з контексту цитату.

Оскільки наполегливий і нахабний демонтаж системи освіти останні роки був пріоритетом Мінкульту, який впору перейменувати на Міністерство ампутації.

Прикриваючись словами про реформи “європейського зразка” та використовуючи державні кошти, чиновники дощенту знищували українську освітню систему. Ту систему, що – всупереч їм! – і сьогодні виховує видатних дітей і молодь, яка прославляє Україну по всьому світу.

Документальним доказом цих хворобливих процесів став наказ № 352 “Про затвердження типових освітніх програм елементарного підрівня початкової мистецької освіти”, підписаний міністром Нищуком місяць тому.

Зміст цього документу і затверджених ним норм можна коротко підсумувати так: все скоротити й усіх розігнати.

Згідно міністерського наказу, обсяги вивчення основних предметів і занять зменшується вдвічі, а це робить навчальний процес у такій тонкій сфері як, наприклад, музика чи вокал, марним та безрезультатним.

Фахівці, які проаналізували мінкультівську “реформу”, відзначають: запропонований Міністерством проект сильно нагадує план, який на початку десятиліття намагалася втілити в своїй освітній системі… Росія.

Проекти настільки схожі, що навіть переклад був зроблений з російської на українську мову “по-ледачому” – через Google Translator.

Хіба не дивно, що римейк законів північного агресора вітчизняні чиновники за своєю малоросійською традицією зараз намагаються реалізувати на нашій землі?

І чи не є очевидним факт, що кінцевою метою цих процесів є банальне рейдерство під державними вивісками?

Безжалісна та безкарна ампутація культурної інфраструктури є питанням національної безпеки. Україна й без того лідирує в рейтингах країн Європи з приросту наркоманії, дитячого алкоголізму, який останні роки суттєво помолодшав – нині наркодиспансери реєструють алкозалежних дітей віком з 11 років.

Усе це через відсутність гуманітарної політики в державі, яка не поспішає створювати здорову альтернативу соціальним загрозам, а навпаки – усіляко благословляє ліквідацію головного інструментарію створення культурного, високоосвіченого, ціннісного суспільства.

Я закликаю негайно скликати Раду національної безпеки і оборони України для розробки заходів з припинення того культурного геноциду, який проти нас влаштували власні держчиновники.

Група українських та закордонних експертів у 2018 році пропонувала уряду план термінових дій у галузі гуманітарної безпеки.

Цей план був результатом роботи міжнародного економічно-гуманітарного форуму Ukrainian ID, під час якого фахівці у сферах економіки, культури, технологій, розвитку громад створили дорожню карту для порятунку цивілізованого майбутнього України.

Серед ключових пунктів цього плану – загальнодержавний мораторій на ліквідацію та перепрофілізацію позашкільних культурно-освітніх, мистецьких та спортивних закладів.

Цю норму потрібно внести як у Конституцію України, так і в усі закони, що стосуються децентралізації та самоврядування.

Розуміючи всю глибину гуманітарної кризи, яка перетворюється на фатальну катастрофу, закликаю призупинити виконання законів і наказів, що стосуються реформ системи мистецької освіти, до проведення їхнього незалежного аудиту.

І розпочати перевірку рішень Міністерства культури та культурних управлінь органів місцевої влади за період 2014-2019 років, щоб мати офіційну статистику та виявити масштаби розкрадань нерухомого майна і притягнути винних до кримінальної відповідальності.

Легендарний антрополог Клод Леві-Строс у свій час сформулював радикальну й важливу думку: “XXI століття буде століттям гуманітарних наук – або його не буде”.

Насмілюся додати: XXI століття не буде без культури, яка робить із нас людей, а не біологічний ресурс. Це єдине, що здатне об’єднувати. Держава без культури та цінностей – лише територія.

Якщо ми закриємо очі на те, як державна машина вбиває нашу культуру та наступні покоління українських митців – значить, ми нічого не варті як суспільство.

Саме ті, хто не дає нашим дітям вивчати спадщину Баха і Бетховена, Сильвестрова та Скорика, є істинними ворогами України. Їх не повинна рятувати одягнена напоказ вишиванка чи просторікування на патріотичні теми. Їхнє місце – за гратами чи, щонайменше, на звалищі історії.

Тому й має відбутися Революція Цінностей. Відкладати її – значить втратити ще одне покоління.

Пане Президенте, не може бути успішної економіки й адекватної політики в державі, де суспільство знаходиться під загрозою гуманітарного дефолту.

Кому, як не Гаранту Конституції, бути головним адвокатом українського народу й нашого майбутнього!

Із повагою, президентка ГО “Фонд гуманітарного розвитку України” Наталія Заболотна